Всесвіт музичних звуків. Використання методики Карла Орфа при навчанні гри на музичних інструментах.

Карл Орф видатний німецький композитор (1895 – 1982) ХХ століття, який зробив великий внесок в області музичної освіти. Орф розробив систему музичного виховання, засновану на колективному музикуванні дітей. Свої ідеї Орф виклав в п'ятитомній антології музики "Шульверк.", виданою вперше 50 років тому. Основним призначенням Шульверка є первинне залучення всіх дітей до музики, незалежно від їх талантів.

У назві орфовської антології є фраза "Музика для дітей".Це не випадково! Орф був проти того, щоб обмежувати музичний слух дитини рамками класичної музики, мажорно-мінорній гармонії. Він  вважав це невиправданим і прагнув показати, що музика буває різною - по ритму, по темпу, по настрою. Виховати "відкритий світу" слух, сприйнятливе вухо і сформувати смак у дитини, не замикати дитину в колі європейської музичної класики XVIII-XIX столітть - було його головним завданням.

Карл Орф був переконаний, що для дітей потрібна своя особлива музика, спеціально призначена для музикування на первинному етапі. Вона повинна бути доступна переживанню в дитячому віці і відповідати психіці дитини. Це не чиста музика, а музика нерозривно пов'язана з мовою і рухом: співати і одночасно пританцьовувати, викрикувати дразнилку чи закличку, поспівку  і чим-небудь дзвеніти. Чергувати мову і спів для дітей також природно, як і просто грати. Така музика є у всіх народів світу. Дитяча елементарна музика будь-якого народу, вважав Карл Орф, нерозривно пов'язана з мовою і рухом, причому пов'язана генетично. Її він назвав елементарною музикою і зробив основою свого Шульверка. В основі його ідеї –інтерпретація фольклору.

Але Орфа цікавила, звичайно, не історична реставрація давно забутого минулого, а нові підходи до музичного виховання, які б враховували інтереси, можливості і потреби дітей.

 Він мріяв повернути педагогів до гармонійного синтезу мови і руху як до витоків музики, її першооснов. При цьому, Орф хотів дати поштовх фантазії педагога, щоб той у свою чергу показав малечі, що таке імпровізація, як можна відноситься до музики творчо.

По Орфу, музичне виховання - це не просто залучення дітей до виконання. Діти повинні не повторювати, а створювати свою дитячу елементарну музику. Робота музичного керівника, по Орфу, - це теж імпровізація. Він може придумати разом з дітьми акомпанемент до відомої народної пісеньки, дати дітям побренчати на інструментах. Дітям необхідно творити і співпереживати, щоб зробити музику досягненням свого особистого досвіду, їм потрібно "спробувати" її, не "здогадуючись про неї", а "бути в ній " - співати, грати на інструментах, танцювати, імпровізувати, самому придумувати і змінювати її. Навіть дуже маленькі діти здатні імпровізувати свою музику. Народжена їхнею фантазією, вона проста і чудова, як сама країна дитинства. Тут із звичайного металофону народжуються крапельки дощу, барабаном передають звуки грому, а коробочки з крупами розповідають, як восени сумно шарудить під ногами листя. Треба тільки прислухатись - і в легкому стуканні олівцем по столі можна почути безтурботну пісеньку зайчика, в паперовому шелесті - цілу казку, яку розповів звичайний паперовий листочок. Діти стають іншими на такому музичному занятті, відкривають свої серця, перетворюються в ельфів, які розуміють мову вітру і квітів, вміють бачити музику Наприклад, діти по Орфу можуть співати і одночасно зображати лисичку, ведмедика, або зайчика - потягуватися, лежати, або пританцьовувати, викрикувати, дзвеніти інструментами.

У деяких педагогів виникає запитання стосовно того, чи можна називати музикою з їх точки зору" безладний шум", який дитина відтворює за допомогою інструменту. Можна порадити їм відчути різницю між тим, коли дитина просто шумить, а коли старається зіграти особисту музику Досвідчений музкерівник завжди без помилки визначить як "присутність музики" в потоці звуків, створених дитиною, так і їх відсутність.

Орф запропонував поглянути на музичне виховання ширше, ніж просто традиційне залучення дітей до виконання і слухання музики професійної традиції. Адже діти повинні не тільки слухати і відтворювати складену іншими музику, але в першу чергу створювати і виконувати свою — дитячу елементарну музику.  

В нашому дитсадочку використовуючи саморобні маракаси, металофони, інші інструменти , та елементи методики Орфа, ми (муз керівники) включили в заняття серію творчих завдань, що містять у собі імпровізації звуконаслідувань, музичні питання та відповіді, створення мелодій контрастного характеру тощо. Перші дві серії творчих завдань використовували у молодшій групі, а всі три, в середній, та старшій.